Сакральна архітектура

Оценка пользователей: / 4
ПлохоОтлично 

 

Свято-Троїцька (Замкова) церква



 

Костел святого Іоанна Хрестителя, вул. Острозького, XVIІІ ст.

охор. № 1702

Костел Іоанна Хрестителя (XVIII ст.) розташований на вул. Острозького. У 1750 році придворний маршал литовський, князь Януш Сангушко підписав документи на землю для будівництва костелу та монастиря Ордену Капуцинів у місті Старокостянтинові. Будівничим костелу було призначено видатного італійського архітектора ХVІІІ ст. Паоло Антоніо Фонтані. Перший камінь для будівництва був закладений 1754 року. Закінчилось будівництво костелу у 1778 році. Тоді ж було освячено храм, а в покровителі обрано Іоанна Хрестителя. З самого початку костел входив в ансамбль монастиря, прибудови якого охоплюють пам’ятку з трьох сторін (крім західної), утворюючи на півдні внутрішній прямокутний в плані клуатр. Побудований з каміння і цегли. Костел являє собою пізній варіант трьохнефної базиліки з виділеними в плані та по висоті центральним нефом та апсидою. Вхід в костел із західної сторони. Декор будівлі слабко виражений: головний і західний фасад акцентовані трикутними фронтонами, волютами та пілястрами. В інтер’єрі центральний неф з’єднується з боковими через арки, що опираються на пілони. Поміж кожної пари пілонів вбудовані балкони, які виходять на центральний неф. Пам’ятка є характерним прикладом пізньої барокової архітектури.Будівничим костелу було призначено видатного італійського архітектора ХУІІІ ст. Паоло Антоніо Фонтані. Князь Януш Сангушко зобов’язується виплачувати Паоло Фонтані по 100 золотих щороку з оренди Кузьмина. З самого початку костел входив в ансамбль монастиря, прибудови якого охоплюють пам’ятку з трьох сторін (крім західної), утворюючи на півдні внутрішній прямокутний в плані клуатр. Побудований з каміння і цегли. Костел являє собою пізній варіант трьохнефної базиліки з виділеними в плані та по висоті центральним нефом та апсидою. Вхід в костел із західної сторони. Декор будівлі слабко виражений : головний і західний фасад акцентовані трикутними фронтонами, волютами та пілястрами. В інтер’єрі центральний неф з’єднується з боковими через арки, що опираються на пілони. Поміж кожної пари пілонів вбудовані балкони, які виходять на центральний неф. Пам’ятка є характерним прикладом пізньої барокової архітектури.

 

Андріївська церква, вул.. Миру (кінець ХІХ ст.)
Споруда Андріївської церкви розташована по одній з основних магістралей м. Старокостянтинова на території військового містечка. Церква будувалась як полкова. Разом із казармами та допоміжними господарськими військовими будівлями вона утворює єдиний комплекс. Будівля церкви зального типу цегляна одноповерхова триабсидна без купольна. Притвор церкви вінчає триярусна башта – дзвіниця з шатровим куполом. У оздобі фасадів будівлі переважають елементи, притаманні російському народному зодчеству. Будівля церкви є однією з не багатьох споруд Старокостянтинова у «руському» стилі кінця ХІХ століття.


Церква Різдва Пресвятої Богородиці, вул. Грушевського (1807р.)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці розташована на ділянці м. Старокостянтинова, обмеженій р. Ікопоть та р. Шахівка. Церква зведена на місці старої дерев’яної церкви, перші відомості про яку датуються 1687 роком. Церква Різдва Богородиці єдиною збереженою до нинішнього часу у Старокостянтинові культовою спорудою доби зрілого класицизму.

 

 

Греко – католицька церква, вул. Попова (міський парк)