Пам’ятки архітектури

Оценка пользователей: / 8
ПлохоОтлично 

Замок князів Острозьких (охор.№765)

Пам’ятка архітектури XVI ст. – Замок у м. Старокостянтинові розташований на схід від початкового ядра Старого міста на півострові, який був раніше відокремлений від прилеглої місцевості мокрим ровом. Замок було побудовано у 1571 році князем Василем Костянтином Острозьким одночасно з містом. Спершу замок складався з кам’яної вежі із прилягаючою до неї житловою будівлею – палацом. На схід від них знаходилась кам’яна церква, до якої пізніше з південного боку було прибудовано оборонну вежу. Оборонні стіни з вежами, що оточували по периметру замковий острів, були зведені з дерева. Одна з веж на заході, в’їзна, була кам’яною, двоярусною. Перед нею було влаштовано підйомний міст.
Після князів Костянтина та Януша (1613-1620рр.) Острозьких замком володіли з 1620 по 1656рр. князі Владислав Домінік Острозький і Заславський; з 1656-1674рр.- князі Олександр Острозький і Заславський; потім з 1675року – удовиця Владислава - Домініка Острозького – Катерина та її дочка Теофілія; з 1690-1714рр. – Ієронім Любомирський; у 1714-1721 – Олександр Домінік –Острозький – Заславський; з 1721 по 1728 – Ганна і Павло Сангушки; з 1728 по 1776рр. – князь Януш Олександр Сангушко;. Місто Старокостянтинів було подаровано князю, воєводі та генералу земель руських Августу – Олександру Чорторийському, який у 1788 році надав Костянтинівський маєток своїй сестрі Ізабеллі Любомирській, дружині Станіслава Любомирського; у 1794 – Северин Ржевуський, а у 1800р. Ізабелла віддала маєток своїй дочці графині Констанції Ржевуській, дружині Северина Ржевуського. У 1802році Северин і Констанція Ржевуські стали володіти Старокостянитновом з усіма належними до нього поселеннями. У 1857році маєток Ржевуських було продано з громадських торгів і його придбав поміщик Тржецяк, а у 1860 – Старокостянтинів продано з аукціону і його придбала княгиня Ганна Петрівна Абамелек, якій належало місто аж до 1917року. 
Після жовтневого перевороту 1917 року замок увійшов до складу Старокостянтинівського історико-культурного заповідника, у якому розмістився краєзнавчий музей. У 1954 році музей було закрито, а музейні експонати передано згідно актів в музеї міст Хмельницького, Кам’янець-Подільського, Могилів-Подільського, Чернівців. Будівлі використовувалися різними організаціями.
Замок 1561 – 1571 рр. Заснований К.Острозьким для захисту краю від набігів кримських татар. Розташований на мисі, утвореному злиттям річок Случ і Ікопоть. До складу комплексу входять: палац з оборонною баштою на південному заході і свято-троїцькою церквою на сході, дзвіниця, в´їздні ворота на північ від палацу з частково збереженими стінами, є спрямованими до оборонної башти і від неї на південний схід, берегом річки Случ. З сторони міста на територію замку був підйомний міст через рів. Розташовані на території комплексу камінні будівлі з фрагментами стін з бійницями і амбразурами що їх огортають, свідчать про потужний характер укріплень замку. Палацевий комплекс формувався у два етапи. Спочатку (1561 – 1571 рр.) побудована оборонна башта з палацовою прибудовою неправильної форми – донжоном на заході і родовою церквою на сході з’єднавшись з палацовою прибудовою переходом на рівні хорів. На початку XYII ст.. (по деяким джерелам 1636 р.) побудований існуючий на сьогодні об’єм між церквою і донжоном, заповнивши територію до південної укріпленої стіни таким чином, що вона стала південним фасадом палацу. Оборонна башта, включена в комплекс, є головним композиційним акцентом укріплення на південному заході. Разом з об’ємом донжона вона утворює зручне поле обстрілу. Башта двоярусна, перекриття на першому поверсі– сферичний звід з розпалубками, на другому – по балках. Монументальність об’ємів башти і донжона з глибокими нішами у вигляді амбразур і бійницями контрастують з ренесансним завершенням у вигляді аттика складної конфігурації, прикрашеного колонками і підкресленого горизонтальним розмежуванням. Палац цегляний, двоповерховий, прямокутний в плані з виступаючим в сторону річки ризалітом. Цікаві вбудовані під палацом підвали з колодязями-камерами, ведучими до річки. Тут розміщувались склади для зберігання арсеналів зброї. Перекриття першого поверху – напівциркульні зводи з розпалубками, другого – плоскі. Фасад палацу без прикрас, його гладкі стіни підкреслені вузькими прямокутними прольотами (часково змінені пізніше), зі сторони двору першопочатковий декор фасаду не зберігся. 
Замкова церква (одна з найбільш ранніх забудов) є одночасно фортифікаційним укріпленням: має товсті стіни. Вузькі стрільчатої форми вікна в глибоких нішах, монументальну, схожу на башту прибудову на півдні. Прямокутна в плані з переходом на сході в півкруглу апсиду. Простір інтер’єру розділено за допомогою чотирьох стовпів, що тримають систему зводів: хрестових – по поперечній віссі, напівциркульних великого прольоту з розпалубками – по поздовжній вісі і зімкнутих з розпалубками – в апсиді. Барочна главка і фронтон з півночі над входом, як і два контрфорса- результат реконструкції XYIIст..
На північ від церкви розміщена дзвіниця у вигляді стіни з трьома арочними прольотами, встановлена на невисокому цоколі. Оформлена барочним фронтоном, схожим по характеру на фронтон притвору церкви. Пам’ятник зберіг характерні риси укріплення резиденції магнатів XYI ст.. на Поділлі.

 

Комплекс споруд оборонної башти (охор.№1701)

Комплекс споруд домініканського костелу з оборонною баштою (мур) XYI – XYII ст. Розташований на березі річки Случ. Включає оборонну башту і прибудований до неї костел. Пам’ятник влучно поєднує оборонні функції з ренесансними деталями в оформленні верхніх ярусів фасадів.
Башта, друга половина XYI ст. входила до складу фортифікаційних укріплень міста. Перебудована в XYIII ст. з використанням під дзвіницю (архітектор Е.Жібер). В 1852 році в нижньому ярусі вбудована церква. Змурована з каменю-ракушняка, квадратна в плані, п’ятиярусна. Перекриття відсутнє. В північно-східному куті вбудована камінно-гвинтова драбина. Масивні, гладкі стіни ярусів, поступово звужуються доверху, пристосовані для оборони. В них розміщені прольоти напівциркульного окреслення, амбразури для артилерійського обстрілу, бійниці. Верхній ярус відрізняється від інших легшими пропорціями і витонченістю аркатури. Великі прольоти для дзвонів на четвертому ярусі підкреслені декорацією антаблементу і сильно виступаючим карнизом. 
Костел 1612 р. входив в комплекс будівель монастиря домініканців. Прилягає до башти з півночі. Камінний, прямокутний в плані з вираженою п’ятигранною апсидою на сході. Збереглися над янтарною частиною цегляні перекриття зводчаті з розпалубками. В північній частині костелу збереглися аркасолії, в східній –невеликі, круглі, схожі на амбразури вікна, стіни по фасаду мають два ряди бійниць. Прибудований безпосередньо до башти, костел був включений в систему її оборони.
 


 

Костел святого Іоанна Хрестителя, вул. Острозького, XVIІІ ст. (охор.№ 1702)

Костел Іоанна Хрестителя (XVIII ст.) розташований на вул. Острозького. У 1750 році придворний маршал литовський, князь Януш Сангушко підписав документи на землю для будівництва костелу та монастиря Ордену Капуцинів у місті Старокостянтинові. Будівничим костелу було призначено видатного італійського архітектора ХVІІІ ст. Паоло Антоніо Фонтані. Перший камінь для будівництва був закладений 1754 року. Закінчилось будівництво костелу у 1778 році. Тоді ж було освячено храм, а в покровителі обрано Іоанна Хрестителя. З самого початку костел входив в ансамбль монастиря, прибудови якого охоплюють пам’ятку з трьох сторін (крім західної), утворюючи на півдні внутрішній прямокутний в плані клуатр. Побудований з каміння і цегли. Костел являє собою пізній варіант трьохнефної базиліки з виділеними в плані та по висоті центральним нефом та апсидою. Вхід в костел із західної сторони. Декор будівлі слабко виражений: головний і західний фасад акцентовані трикутними фронтонами, волютами та пілястрами. В інтер’єрі центральний неф з’єднується з боковими через арки, що опираються на пілони. Поміж кожної пари пілонів вбудовані балкони, які виходять на центральний неф. Пам’ятка є характерним прикладом пізньої барокової архітектури.Будівничим костелу було призначено видатного італійського архітектора ХУІІІ ст. Паоло Антоніо Фонтані. Князь Януш Сангушко зобов’язується виплачувати Паоло Фонтані по 100 золотих щороку з оренди Кузьмина. З самого початку костел входив в ансамбль монастиря, прибудови якого охоплюють пам’ятку з трьох сторін (крім західної), утворюючи на півдні внутрішній прямокутний в плані клуатр. Побудований з каміння і цегли. Костел являє собою пізній варіант трьохнефної базиліки з виділеними в плані та по висоті центральним нефом та апсидою. Вхід в костел із західної сторони. Декор будівлі слабко виражений : головний і західний фасад акцентовані трикутними фронтонами, волютами та пілястрами. В інтер’єрі центральний неф з’єднується з боковими через арки, що опираються на пілони. Поміж кожної пари пілонів вбудовані балкони, які виходять на центральний неф. Пам’ятка є характерним прикладом пізньої барокової архітектури.